Свято зі сльозами на очах

  Пам’яті  Петра Яковича Мудрого присвячується…

Останній воїн лишив  вже битви поле.

О, доленько ти, ветеранська доле !

Напевно, сама ти розпорядилась,

Щоб так йому, Петрові Мудрому судилось.

Прийняти від тебе надзвичайну цю змогу-

дожити до ювілейного дня Перемоги.

Це – твій подарунок за відвагу і мужність в бою

Уклін тобі, доле, за вдячність твою!

Так!  Встиг ветеран цей день привітати,

а потім життя у вічність віддати .

Віддати його у день цей святковий.

Сторінки пам’яті гортаємо ми знову.

І ось на 102-му вже  зупинились…

Тож , мабуть, дійсно доля так розпорядилась..

Є в народі таке відоме всім повір’я: якщо людина помирає  у святковий день, їй Бог подарував людських щедрот сузір’я.

А наш шановний ветеран відійшов у вічність 9 травня і на його грудях,

як і щороку в цей день, сяяли бойові нагороди.

Вклонімося великим тим рокам.

Вклонімося цій мужній і гідній людині!

Він не помер..

Він просто пішов, пішов до небес, щоб там стати янголом – охоронцем,

своєї країни, своєї родини і нас із вами.